Тайланд
Таїланд (тай. ?????????), офіційна назва Королівство Таїланд — країна в Південно-Східній Азії, розташованана на півостровах Індокитай і Малака, межує на сході з Лаосом і Камбоджею, півдні з Малайзією, на заході з М’янмою (раніше Бірма); Загальна протяжність берегової лінії близько 2400 км. Південне узбережжя країни омивається Сіамською затокою, південно-західне — Андаманським морем.
площа 513115 кв. км;
столиця і головний порт Бангкок;
рельєф і клімат: гористе напівпосушливе плато на північному сході, родючий центральний регіон, тропіки на півдні.
Глава держави — король Пуміпон Адульядет з 1946,
глава уряду Чуан Лікпай з 1992;
політичний режим — демократія, що розвивається;
експорт: рис, текстиль, гума, олово, рубіни, сапфіри, кукурудза, тапіока;
населення 54,890 млн. чол. (1990), 61,201 млн. чол. (2001) (тайці 75 %, китайці 14 %);
мова: тайська
Грошова одиниця — бат.
Член Асоціації країн-виробників олова (з 1983). Таїланд є членом ООН і входить в Асоціацію держав Південно-Східної Азії (АСЕАН) і Азіатсько-Тихоокеанську економічну конференцію.
Політичний устрій
Королівство Таїланд — конституційна монархія (монархія, при якій влада монарха обмежена конституцією).
Королі безконтрольно правили Таїландом до 1932 року, коли в результаті безкровної революції, що очолювалася чиновниками і військовими, абсолютну монархію змінила монархія конституційна.
У сучасному Таїланді король зберігає важливі позиції в суспільному житті, його персона вважається священною, втілюючи собою силу, що об’єднує суспільство. Король є головою держави і верховним головнокомандувачем, за рекомендацією голови Національної асамблеї призначає прем’єр?міністра та затверджує список членів кабінету. Монарх має право розпускати палату представників і оголошувати в країні військовий стан.
Нинішній монарх — Пуміпон Адульядет (Рама IX) — вступив на престол 9 червня 1946 року (коронований 5 травня 1950 року). Пуміпон Адульядет є монархом, що має найтривалішій час царювання в світі.
Найвищим законодавчим органом Таїланду є двопалатна Національна асамблея (парламент), що складається з Сенату і Палати представників. За конституцією 1997 року, обидві палати парламенту є виборними і включають 500 депутатів в Палаті представників і 200 депутатів в Сенаті. Членів обох палат обирає народ Таїланду, за винятком 50 % членів Сенату, які призначаються монархом. Нижня палата (Палата представників) обирається на 4 роки, Сенат — на 6 років.
Сенатори не повинні належати до політичних партій, більшість з них складають армійські і поліцейські чини. Кандидати в Палату представників на виборах можуть бути як партійні, так і незалежні, ті, хто бореться за право потрапити до парламенту як по одномандатних, так і по багатомандатних округах.
Головою Національної асамблеї є голова верхньої палати — Сенату, а спікер палати представників виконує функції його заступника.
Право голосу надане всім громадянам країни старшим 20 років, що мають достатній рівень письменності.
Виконавча влада покладена на уряд на чолі з прем’єр?міністром, який з 1992 року призначається тільки з числа депутатів Національної асамблеї загальним голосуванням нижньої палати строком на чотири роки. Кандидатуру прем’єр-міністра також має затвердити король Таїланду. До уряду Таїланду входять до 44 міністрів, що призначаються прем’єром. Як правило, кабінет міністрів формується на основі багатопартійної коаліції, що має більшість в парламенті.
З 28 січня 2008 року прем’єр?міністром Таїланду є Самак Сундаравей — голова партії «Влада народу». Самак Сундаравей — 25?й у історії країни голова уряду.
Вища судова інстанція — Верховний суд — розглядає особливо складні справи і заслуховує апеляції, а також вирішує спори, пов’язані з проведенням виборів. Трактування положень Конституції королівства доручене спеціальному Конституційному трибуналу.
Адміністративний поділ
Провінції Таїланду
Територія Таїланду поділяється на 75 провінцій (чангват) та метрополію Бангкок (Крунгтхепмаханакхон), яка мала статус провінції до 1972 року. Всі провінції поділяються на райони (ампхе). В 2006 році їх нараховувалось 877 проти 926 в 2000. Кожна з провінцій має один головний район (ампхе-муенг), виключенням є провінція Аюттхая (повна назва Пхранакхонсіаюттхая), де головний район носить таку ж назву як і провінція — Пхранакхонсіаюттхая.
Райони в свою чергу поділяються на субрайони (тамбон) — 7 254 в 2000 році. Субрайони поділяються на поселення (мубан) — 69 307 в 2000 році. Хоча найменша адміністративна одиниця і називається поселення, але вони можуть об’єднувати кілька селищ.
Метрополія Бангкок має дещо інший поділ. Столиця поділяється на 50 районів (кхет), які поділяються на 154 субрайони (квенг).
Всі провінції, мають паралельно також такі адміністративні одиниці як міські поселення. Вони поділяються на комуни (чумчон), які тотожні поселенням (мубан). Окрім звичних міст в країні виділяються 2 королівських міста — столиця Бангкок та Паттая. Міста в Таїланді існують 3 рівнів:
міста (тхесабан-накхон) — населення понад 50 тис. осіб — 23 міста
містечка (тхесабан-муенг) — населення понад 10 тис. осіб — 118 містечок
міські селища (тхесабан-тамбон) — населення понад 5 тис. осіб — 1456 міських селищ
Національні особливості
Державною релігією є буддизм, який сповідує понад 93% населення. У Таїланді живуть також мусульмани, християни, індуїсти, сикхи. Відповідно до конституції король є покровителем і захисником всіх релігій.
Населення відрізняється привітністю, однією з причин якого є релігія, яка наказує людині бути неагресивним, доброзичливим і терплячим.
У кожній з 80 провінцій і в кожному з 30 тисяч монастирів Таїланду щорічно влаштовуються свої особливі свята. Крім того, в країні відзначається цілий ряд загальнонаціональних громадянських та релігійних свят, а також всілякі місцеві свята. Буддійські свята Маха Пуджа, Вісак Пуджа і Асалаха Пуджа, що припадають на лютневе, травневе і червневе повнолуння, присвячені народженню, смерті, першої проповіді і просвітленню Будди.
Чарівні і дуже веселі свята Сонгкран і Лой Кратонг мають чисто світський характер. Напередодні Сонгкран по вулицях Бангкока урочисто проносять статую сяючого Будди, саме святкування, що відбувається 13 квітня, виливається в гучні масові веселощі. За традицією, Сонгкран знаменує початок тайського Нового року. На півночі країни особливо яскраво святкують Сонгкран – тайський Новий рік, а також племінні свята горян. На північному сході – свої фестивалі: Бун Бангі Фай (“фестиваль ракет”), Хао Фансі (“повернення дощів”), Прасат Фунг (“взяття паперового замку”), на півдні – Чак Фра (“внесення статуї Будди” і ” фестиваль десяти ченців “).
