Ізраїль
Держава Ізра?їль — країна в південно-західній Азії на південно-східному узбережжі Середземного моря.
На півночі межує з Ліваном, на північному сході — з Сирією, на сході — з Йорданією, на південному заході — з Єгиптом.
Незалежність проголошено 14 травня 1948 року на підставі резолюції Генеральної Асамблеї ООН №181 від 29 листопада 1947 року.
Згідно з Декларацією Незалежності, Ізраїль є єврейською державою. Водночас Ізраїль є багатонаціональною та демократичною державою, де, разом з євреями, рівні права мають всі інші релігійні та етнічні групи: араби-мусульмани, араби-християни, друзи, бедуїни та ін. Зокрема, арабські партії та депутати представлені в Кнесеті.
Перша в історії згадка слова «Ізраїль» була знайдена на стелі Мернептаха на території Стародавнього Єгипту (кінець XIII століття до н. е.) та належить до народу, а не до країни.
Сучасна держава була названа «Медінат Їсраель» — Держава Ізраїлю. Розглядалися також і інші назви: Ерец Їсраель (Земля Ізраїлю), Сіон, Іудея[8]. У перші тижні незалежності уряд нової держави для позначення громадян країни вибрав слово «ізраїльтяни». Вперше воно було згадане офіційно у виступі першого міністра закордонних справ Моше Шарета.
Мова
Державні мови – гебрейська, арабська.
Релігія
Релігійний склад населення: іудаїсти (80,1%), мусульмани-суніти (14,6%), християни (2,1%), друзи та інші (1,8%).
[ред.]
Свята
Вихідний день в Ізраїлі – субота. П’ятниця – день скорочений.
Рош ха-шана – символізує настання єврейського нового року, біблійне свято.
Йом кіпур – день спокутування гріхів
Суккот – свято врожаю.
Шміні-ацерет – Сімхат-тора.
Ханука – в пам’ять про перемогу над грецькою армією і перемогу єврейського духу над ідолопоклонниками – еллінами.
Ту бі-шват – день дерев.
Песах – свято звільнення з єгипетського рабства.
День Катастрофи і героїзму – в пам’ять про шість мільйонів євреїв, які загинули під час Другої світової війни.
День пам’яті полеглих воїнів – в пам’ять про всіх євреїв, які віддали своє життя за утворення і незалежність держави Ізраїль.
Лаг ба-омер – в пам’ять про повстання Бар-Кохбі проти Риму.
День Єрусалима – свято, присвячене столиці Ізраїлю.
Тиша бе-ав – день руйнування Першого і Другого Храмів
День незалежності Ізраїлю – Державне свято. 29 листопада 1947 р. Генеральна Асамблея ООН ухвалила резолюцію з закликом до утворення єврейської держави в Єрец Ісраель. У 5-ий день місяця Іяра 5708 р. (14 травня 1948 р.) Національна Рада на чолі з Давидом Бен Гуріоном проголосила утворення єврейської держави в Єрец Ісраель, що отримав назву Держава Ізраїль. Наступного року, після того як новонароджена держава героїчно відбила напад п’яти арабських держав, Кнесет (парламент Ізраїлю) ухвалив закон про національне свято в 5-ий день місяця Іяра, яке отримало назву Йом га-Ацмаут – День Незалежності.
Існують і публічні церемонії, які стали традиційними: церемонія запалення факелів на горі Герцля, що знаменує офіційний початок Йом га-Ацмаут; нагородження національними преміями Ізраїлю; Міжнародна молодіжна вікторина з Танаху (покликана підкреслити особливий зв’язок долі держави з Танахом, а народу Ізраїлю – з його традицією і славним минулим).
Музеї
Храм Книги. Найвідомішим музеєм та одним з найважливіших культурних установ країни є Музей Ізраїлю у Єрусалимі[49]. Музей присвячйний мистецтву та археології та є місцем зберігання Свитків Мертвого моря[50] і величезної колекції предметів юдейської історії та європейського мистецтва[49]. Також дуже відомий музей Холокосту Яд Вашем в Єрусалимі — найбільший в світі архів інформації, присвяченої цій сторінці світової історії[51].
Серед інших музеїв, багато присвячено археології та стародівній історії, перш за все через розташування Палестини на перехресті багатьох культур. Серед музеїв цієї категорії Рокфелерівський музей, Музей біблейських земель та Башта Давида в Єрусалимі, Ерец-Ісраель в Тель-Авіві, Музей спадщини вавілонських євреїв в Ор-Єгуді, частина Хайфського музею і Музей Хечта в Хайфі та багато дрібніших музеїв по всій країні[52]. Кілька історичних музеїв присвячені вже пізнішій історії єврейського народу та країни Ізраїль. Серед них Музей Діаспори на кампусі Тель-Авівського університету — інтерактивний музей, присвячений історії єврейських спільнот всього світу[53], та Музей Незалежності.
Музеї мистецтва у країні також численні та представляють різноманітні культурні традиції країни та світу. Крім загальних колекцій Тель-Авівського музею мистецтв і вже згаданих Музею Ізраїлю та Хайфського музею тут є музеї єврейського, ісламського, руського, далекосхідного і японського мистецтва. Крім основних музеїв у великих містах, кілька відомих музеїв знаходяться у невеликих поселеннях, так музей Мішкан-Ле-Оманут в кибуці Ейн-Харод-Меухад вважається найбільшою картинною галереєю на півночі країни[54].
Рельєф
Північна частина території країни, яка носить назву плато Галілея, являє собою підвищенну рівнину (нагір’я) висотою в середньому 600—700 м. Гори мають складчасто-брилову будову, однак у рельєфі складчастість не дуже виражена. Найбільший вплив на формування рельєфу здійснили пізні гелогічні процеси, насамперед розломи та брили. Круті схили масивів у багатьох районах прорізані вузькими та глибокими долинами. На північному сході країни лежить північна частина долини річки Йордан.
Центральна частина країни — вузька низинна прибережна смуга (рівнина Шарон), яка простяглась уздовж Середземного моря. Берегова смуга слабко порізана, природних гаваней мало, єдина затока — Хайфа — розташована в північній частині узбережжя.
Майже половину території країни займають посушливі зони та напівпустельне плато Негев. На півночі Неґев переходить в гірські масиви. Зі сходу вони опускаються до велетенського грабену Ель-Гор, найбільш глибока частина якого зайнята Мертвим морем (максимальна глибина — 356 м) та знаходиться на 392 м нижче рівня Середземного моря. На південь від Мертвого моря до Червоного простягається долина Арава.
Геологічна будова
Територія країни складена переважно породами мезозоя, третинної та четвертинної систем. Найбільш широко поширені верхньокрейдяні відклади, представлені вапняками, мергелями та доломітами. Вони мають потужність до 750 м. В крейдяних вапняках отримали широкого розвитку карстові процеси. Третинні відклади (вапняки та піщаники) поширені в прибережній частині і на плато Галілея. В ізраїльській частині долини Йордана зустрічаються потужні алювіальні утворення.
Корисні копалини
Серед неметалевих корисних копалин найбільше значення мають природний газ, калійні солі, натрій, бром (Мертве море), гіпс, будівельний камінь (Негев), кварцові піски. У верхньокрейдяних відкладах зустрічаються поклади асфальтів та фосфоритів. Наявні родовища залізних (Рамім) та мідних руд (Тімна), нафти (Хелєц). В районі Хули видобувається торф, на крайньому півдні країни — коштовне каміння. В пустелі Негев є невеликі запаси хромової та марганцевої руд, горючих сланців та слюди.
Клімат
Клімат Ізраїлю субтропічний середземноморського типу, із сухим спекотним літом та м’якою дощовою зимою. Влітку переважає тропічне повітря, взимку воно чергується з повітряними масами помірних широт. Рельєф значно обумовлює різноманіття кліматичних умов в різних районах країни.
Пересічна річна кількість опадів різко спадає із заходу на схід та з півночі на південь: від 1 000 мм у Верхній Галілеї до 30 мм в районі Ейлата та від 500 мм в центральних районах до 50 мм на узбережжі Мертвого моря. Найбільша кількість дощових днів припадає на січень-лютий. В ці місяці відносна вологість становить у середьому 72 %, тоді як у червні — 47 %. Грози бувають рідко, в середньому 7 днів на рік.
Пересічна річна температура на узбережжі Середземного моря 20 °C, в гірських районах знижується до 15-16 °C. Найбільш спекотний клімат має південна частина країни, де середньорічна температура перевищує 22 °C, а пересічна температура найспекотнішого місяця 30 °C. Взимку бувають від’ємні температури; абсолютний мінімум температури сягає ?4 °C на висоті 750 м.
В центральних районах країни, на висоті приблизно 750—800 м, при середньорічній температурі 17 °C, пересічні місячні показники коливаються від 9 °C у січні до 24 °C у серпні. Тут понад 300 днів на рік утримується температура понад 15 °C, а 160 днів — понад 25 °C.
Переважаючи вітри мають північний та західний напрямки: влітку північні та північно-західні, взимку — північно-східні. Навесні та на початку літа з півдня та південного сходу дме спекотний та сухий вітер хамсин, який сильно підвищує темературу та сухість повітря та негативно впливає на рослинність. В Негеві бувають пилові бурі (в середньому приблизно 12 днів за рік).
Гідрографія
Долина річки Йордан. Галілея
Ресурси прісної води в країні оцінюються в 1 800 млн. м? за рік, з яких 1 100 млн. м? дають малі річки та джерела, 320 млн. — ізраїльська частина Йордана, 200 млн. — водотоки басейну річки Яркон. Прісну воду отримують також шляхом опріснення морської води та очистки стічних вод. Основним резервуаром системи водопостачання країни слугує Тиверіадське озеро (Кінерет) – приблизно 4 млрд. м?, від якого йде водогін протяжністю 142 км до міста Рош-га-Аїн, де він з’єднується з водогоном Яркон-Негев (109 км). Нечисленні річки західної частини країни належать до басейну Середземного моря, більшість з них пересихають в спекотні пори року. Східна частина — безстічна.
Ґрунти
В західній частині країни, яка отримує достатню кількість опадів (узбережжя та схили гір), переважають коричневі ґрунти сухих субтропічних лісів та чагарників. В центральних та східних районах поширені гірські сіро-коричневі ґрунти, на півдні — ґрунти субтропічних пустель. Деякі гірські ділянки не мають ґрунтового покриву. В прибережній смузі вміст гумусу у верхньому горизонті (до 10 см) сягає 2,4 %, а на глибині в 1 м — до 0,75 %.
Тамариск. Пустеля Негев
Флора Ізраїлю різноманітна — нараховує більш як 2 000 видів, 115 з яких ендемічні. Рослинність більшої частини країни належить до середземноморської лісової підобласті голарктичної області. Власне середземноморський елемент становлять вічнозелені дерева та чагарники: лавр, платан, маслина, алеппська сосна, чорна сосна, рускус, дуб, інжир, самшит, папороті, асфоделові, ладанникові. Зустрічаються східноазійські види: волоський горіх, виноград. Поширені терпентинове фісташкове дерево, ялівець звичайний, суничник, сирійський клен. В горах зростають також таборський дуб та платан.
В центральній та східній частині країни переважають колючі чагарники: маквіс, гарріга, фрігана. Дерева представлені головним чином соснами, вічнозеленими дубами, кипарисами. В районі Мертвого моря (там, де ґрунтові води залягають високо і немає засоленості) зустрічаються представники тропічної флори: африканські види акацій та ін. На крайньому півдні (на береговій рівнині, в південній частині грабена та на височинах) поширені солончаки з рідким покривом із чагарників та напівчагарників, а також з ефемерами, які розвиваються тільки після дощу. Для цього району характерні солянкові, сведа, лебедові, саксаул, полин, гармала та ін.
Важливу роль відіграють культурні рослини: зернові культури (пшениці, ячмінь), цитрусові, персикові та гранатові дерева, маслини, в південних районах — фінікові пальми.
Фауна
Верблюди
Територія Ізраїлю входить до складу середземноморської підобласті палеарктичної фауністичної області. Із хижих ссавців характерні смугаста гієна, каракал, шакал. Поширені копитні, гризуни. Із птахів часто зустрічаються дрофи, жайворонки, рябчики, білоголовий сип, яструбиний орел, великий підорлик, бородань, чорний гриф, шуліка, канюк, декілька видів соколів, стерв’ятник, малий яструб, сичі і сови: сипуха, пугач, неясить; водяться лелеки, чаплі, пелікани, одуди, сойки, мартини, ворони, кам’яні куріпки та інші. По всій території зустрічаються плазуни — ящірки, змії (удав, різні види гадюк та ін.). Із домашніх тварин найбільш важливе значення мають коні, віслюк, дрібна рогата худоба, в низці районів — верблюди. В травні 2008 року національним птахом Ізраїлю був обраний одуд — понад 35 % населення проголосовали за нього[13].
Єгипет — держава на північному сході Африки та Синайському півострові в Азії (близько 6% території). Єгипту належать також кілька невеликих островів у Суецькій затоці та Червоному морі. На півночі країна омивається Середземним морем, на сході — Червоним морем. На заході межує з Лівією, на півдні — з Суданом, на північному сході — з Ізраїлем.
Загальна географія країни
Єгипет розташований на північному сході Африки і частково Азії (Синайський півострів). Більшу частину території Єгипту займають плато з висотами 300—1000 м (плато Лівійської, Аравійської і Нубійської пустель), які поступово підвищуються на сході до 2200 м і обриваються до Червоного моря і Суецької затоки. Невисокі гори трохи більше 2000 м над рівнем моря, 
де знаходиться найвища точка країни гора Катерін (2642 м), розташовані на півдні Синайського півострова. У північній частині Лівійської пустелі розвинені великі безстічні западини еолового походження — Каттара (-133 м), Ель-Фаюм (-43 м) і Сіва (-17 м).
Єгипет межує з Лівією на заході, Суданом на півдні, і в секторі Газа з Палестиною та і Ізраїлем на сході. Важливу роль Єгипту в геополітиці пов’язують з його стратегічним положенням: трансконтинентальний нації, оскільки вони володіють «політико-економічним мостом» (Суецький перешийок) між країнами Африки та Азії, які, у свою чергу, проходиться по судноплавним водним шляхам (Суецький канал), що сполучає Середземне море з Індійським океаном через Червоне море.
Поряд з долиною Нілу, більшість краєвиду Єгипту це є пустелею. Вітри можуть створювати піщані дюни, висотою більше 30 м. Єгипет включає в себе частину пустелі Сахари і Лівійської пустелі. Ці пустелі стали називати «Червона земля», ще за часів стародавнього Єгипту і вони захищали Королівства фараонів від західної кочівної загрози.
Клімат Єгипту
Клімат Єгипту: на півночі — субтропічний, на іншій території — тропічний. Але на більшій частині Єгипту клімат тропічний континентальний пустельний з різкими добовими коливаннями температури. У пустелях денні температури можуть досягати 50 °С, а вночі опуститися до 10 °С — 0 °С.
Найбільш вологий та багатий дощами зимовий період — з жовтня по березень.
Середня температура влітку коливається від 27-32 °С влітку і до 43 °С на узбережжі Червоного моря, в цю ж пору року. Середня температура в зимовий період коливається від 13 до 21 °С, а в поодиноких гірських районах (здебільшого Сінаю) опускається до нульової відмітки. Стійкий вітер з північного заходу допомагає утримувати помірну температуру поблизу узбережжя Середземного моря. Хамасін — вітер, який дме з півдня (пустелі Сахари) і спричиняє на весні піщані й пилові буревії по всій території Єгипту, а іноді і підвищує температуру в пустельних районах до більш ніж 38 °С, крім того, на територію Єгипту, щороку, вторгаються циклонні вітри Сірокко і Самум.
Туризм та відпочинок
Єгипет став важливим місцем для народів Близького Сходу, Африки та Європи ще з найдавніших часів. Починаючи з початку 19-го століття (з вторгнення Наполеона в Єгипет) — інтерес до єгиптології збільшився і це захоплення заклало основу для сучасної індустрії 
туризму в країні. Туризм як і раніше, є важливою опорою єгипетської економіки і отримав широку підтримку з боку уряду. Туризм є основним джерелом надходження іноземної валюти в Арабську Республіку Єгипет, так в 2007 році 9990000 мандрівників побувало в країні. Єгипетський уряд планує залучити до Єгипту 14 мільйонів туристів у 2011 році.
Туристична індустрія розвивається в країні семимильними кроками, так приміром, за весь 2000 рік налічувалося 5 506 179 іноземних туристів, а з них 3 800 000 з Європи, і сума надходжень до казни країни складала в середньому понад 4,3$ мільярда. З кожним роком туристів прибуває більше. Уряд країни спонукає своїх громадян до розвитку саме цієї сфери економіки (особливо на місцевому рівні серед середнього класу єгипетського суспільства). В свою чергу уряд розвиває інфраструктуру в країні, саме навколо прибуткових туристичних та історичних зон, будуючи сучасні автомагістралі, комфортабельні та швидкі поїзди та вдосконалюючи свою залізницю й морський транспорт. В країні функціонують уже 9 сучасних аєропорта незлічена кількість готелів та якісне обслуговування в відпочинкових зонах — запорука успіху Єгипту в туристичній галузі. Найпопулярніші курорти Єгипту — Хургада і Шарм-ель-Шейх
Демографія
Населення Єгипту, чисельність якого за оцінкою на лютий 2006 склала 81,714 млн. людей, зосереджено головним чином в долині Нілу, в його дельті і вздовж Суецького каналу. Лише незначна його частина проживає в оазисах західної пустелі, невеликих шахтарських містечках східної пустелі і по берегах деяких бухт в Середземномор’ї та курортних містечках узбережжя Червоного моря. Найбільш щільно заселена дельта Нілу та пониззя цієї річки, але частина населення до цих пір ще веде кочовий спосіб життя. В останні десятиліття відбувається відтік сільського населення в міста.
Столиця — Каїр (Cairo). Населення столиці з передмістями (станом на початок 2002 року) становить понад 16 млн. жителів. Великі міста: Александрія, Порт-Саїд, Луксор, Ель-Фаюм, Асуан.
З середини 1960-х років в країні здійснюється державна програма з обмеження народжуваності. В результаті якої, з початку 1960-х до 2003 року народжуваність в країні скоротилася з 46 до 24,36 новонароджених на 1000 чоловік населення, а завдяки поліпшенню медичного обслуговування знизилася і смертність в країні — з 20 до 5,35 смертей на 1000 чоловік. До 2003 року середньорічні темпи природного приросту населення склали близько 1,88%, також суттєвим додатком до цих цифр стає міграція населення з ближніх країн до Єгипту, хоча вона таки ще й погашається єміграцією самих єгиптян до багатших країн Європи. Приблизно 35% жителів країни молодше 15 років, шлюби традиційно заключаються в ранньому віці. Із зростанням вартості життя і більш активною участю жінок в трудовій діяльності середній вік вступаючи до шлюбу, особливо в містах, збільшився. Очікувана тривалість життя в Єгипті складає 70,41 року (67,94 у чоловіків і 73 у жінок).
Етнічний склад Єгипту
Переважна більшість населення Єгипту складається з етнічних єгиптян — 94% населення або 74,1 мільйона осіб.
До етнічних меншини в Єгипті відносяться бедуїни арабських племен Синайського півострова та Східної пустелі; бербери, що мешкають в оазисі Сива; нубійці різних племвнних груп, які живуть уздовж Нілу в південній частині Єгипту. Існують також незначні меншини Беджай (Beja) і Дум (Dom).
За колоніальні часи (більш як два тисячоліття), в Єгипет прибуло багато різних етнічних громад: греки, італійці, сирійці, євреї, вірмени, цигани, кавказці, нубійці, араби… — більшість з них асимілювалися, але поодинокі громади продовжували вести, притаманний їм стиль життя, й деяким з них вдалося зберегтися й теперішні часи (правда в меншій кількості). Були ще часи розгулу ісламського націоналізму, коли після політичних подій в 1950-х роках, більшість представників етнічних груп були змушені залишити країну.
Мови в країні
Офіційна мова Стандартна арабська мова (літературна)
Мова в побуті Єгипетська арабська мова (68%) 
Мови меншин Саіді Арабік (29%), Бедуін Арабік (1.6%), Суданіс Арабік (0.6%), Домарі (0.3%), Нубіін (0.3%), Бедаві (0.1%), інших меншин.
Мови іммігрантів Грецька, Вірменська, Італійська
Головні іноземні мови Англійська, Французька і Німецька
Офіційна мова Єгипту стандартна арабська мова і використовується в більшості друкованих засобах масової інформації. Взагалі, арабська мова прийшла в Єгипет у сьомому столітті, а після того як вона за числені століття асимілювала та розчинила в собі всі попередні мови спілкування єгиптян, вона сформувала на цій території свій певний тип — єгипетську арабську мову, яка стала сучасною розмовною мовою єгиптян. З безлічі сортів арабської мови, єгипетська арабська мова є найбільш широко вживаною в усьому Близькому Сході і Півночі Африки, ймовірно, це пов’язано з впливом єгипетського кіно у всьому арабо-мовному світі.
Корінна мова єгипетського народу майже не поширена в теперішньому єгипетському суспільстві. Єгипетська мова (також відомий як копто-єгипетська мова) складаються з прадавньої єгипетської і коптської мов і утворює окрему гілку в сім’ї афро-азіатської мовної групи. Єгипетський мова є однією з перших письмових мов і відома нам з ієрогліфічних написів, які збереглися на історичних пам’ятниках і листках папірусу. Коптська мова, єдиний існуючий, на сьогоднішний час, нащадок єгипетської мови, й збереглася завдяки літургійному використанню коптською православною церквою. Досліджується ще й Коіне (Koin?) діалект грецької мови, який був важливим у часи елліністичної Олександрії і широко використовувався в філософії та науці цієї культури, а також найпотужніше спричинився до формації єгипетської арабської мови.
Існують також близько 42000 носіїв сучасної грецької мови в Олександрії, а також приблизно така ж кількість носіїв вірменської мови, що мешкать в основному в Каїрі, а також є близько 7500 египтян розмовляють на італійській мові, які живуть між Олександрією і Каїром. Англійська, французька і німецька мови також широко поширені, як іноземні мови, та використовуються в бізнесі й верхнім прошарком єгипетського суспільства.
Релігії Єгипту
Релігія відіграє центральну роль в житті більшості єгиптян, Азан (ісламський заклик до молитви), який можна почути п’ять разів на день, регулюює темп життя єгипетського суспільства, як в містах, так й на фермі бідного феллаха. Майже все підчиняється цьому неофіційному розкладу мусульманина — все, від бізнесу до засобів масової інформації та сфери розваг. А місто Каїр славиться своїми численними мечетями та мінаретами і по праву називають «містом 1000 мінаретів»[20], та й численні церковні вежі покращують міський пейзаж. Єгипет є переважно мусульманською країною з державна релігіядержавною релігією — іслам. Близбко 90% з них визнають себе, як мусульмани Християни, вважаються в Єгипті найбільшою релігійною меншістю, які складають більше 10% від всього населення
Чаевые: от вас будут ожидать носильщики, таксисты, швейцары и многие другие. Носите с собой несколько банкнот в 50 пиастров и 1 фунт – небольшой суммы вполне достаточно. В ресторане принято оставлять около 10% (помимо налогов и процента за обслуживания, включенных в счет).
Валюта: национальная валюта Египта – египетский фунт. Разменной монетой является пиастр (РТ). Один египетский фунт равен 100 пиастрам. Бумажные пиастры бывают номиналом 25 и 50, монетки 5, 10, 25. Бумажные паунды 1, 5, 10, 20, 50 и 100. Кредитные карточки принимают в большинстве крупных гостиниц, но они не всегда принимаются в магазинах. По кредитным карточкам типа Euro/Master Card и Visa многие банки выплачивают также наличные деньги. Не выбрасывайте справки об обмене валюты на египетские фунты – они нужны при оплате счетов в отеле.
Обмен валюты: иностранную валюту можно поменять в банках, ресторанах, отелях. Во всех банках примерно одинаковый обменный курс, более выгодный чем в обменных пунктах гранд-отелей. Банки открыты с понедельника по четверг с 8:30 до 13.30, по воскресеньям с 10.00 до 12.00. В оживленных туристических местах некоторые банки открыты до 22.00. При выезде из страны можно вновь поменять оставшиеся фунты на доллары, поэтому квитанцию об обмене денег рекомендуется сохранять.
Таможенные правила: разрешено ввозить в страну 250 гр. табака или 50 сигар, 1 литр спиртных напитков и личные вещи. Разрешается беспошлинно приобретать спиртные напитки в магазинах беспошлинной торговли в течение суток в Хургаде (в паспорте ставится штамп) и в течение месяца в Каире. Туристам, путешествующим с дорогой видео-, фотоаппаратурой, могут предложить указать ее в таможенной декларации, с тем, чтобы они захватили ее с собой, когда будут выезжать из страны. Запрещены к вывозу кораллы и предметы, представляющие историческую ценность, местную валюту.
Достопримечательности:
Каир. Здесь перед вашим взором предстанут ажурные минареты мечети Мухаммеда Али и мечети султана Калауна. В Египетском музее вас встретит национальная коллекция в десять раз богаче и полнее, чем в Британском музее. Незабываемые экскурсии вы сможете совершить на папирусную и ювелирную фабрики, а также в Музей парфюмерии. Вы увидите гигантский акведук от Нила к Цитадели, башню Бейт Аль Сеннар и здание старейшего арабского университета “Аль-Азхар”. Ну и, несомненно, вы посетите базар ремесленников “Хан-эль-Халили” – самый большой базар на Ближнем Востоке, мало изменившийся с XIV века, где вы с головой погрузитесь в восточную экзотику с ее невообразимой кутерьмой и разнообразием.
Гиза. “Визитная карточка” Египта – пирамиды. Пирамид здесь около сотни – больших и маленьких, ступенчатых и с гладкими боками, дошедших до нас почти в неизменном виде и больше похожих на бесформенную груду камней. Расположены они вдоль левого, западного берега Нила небольшими группами, неподалеку от того места, где в эпоху Древнего царства находилась столица страны – Мемфис. Самые известные из пирамид – на окраине Каира, на кромке пустынного плато Гиза, нависшего над зеленой долиной Нила. Здесь, в Гизе, и стоят три великие пирамиды – Хеопса, Хефрена и Микерина. У подножия плато Гиза расположены погребальные храмы и Большой Сфинкс.
Луксор. С ним связаны имена самых знаменитых фараонов: Рамсеса, Тутанхамона, Сети I, Аменхотепа, Тутмоса и царицы Хатшепсут, оставивших здесь памятники монументальной архитектуры. Здесь находятся Луксорский храм и Карнакский храм, в Долине Царей и Долине Цариц – множество древних гробниц. Наибольший интерес вызывает расписанная от стен до потолка гробница Нефертари, жены фараона Рамсеса II.
Порт-Саид – город, по египетским меркам, совсем юный. Расположенный в 200 км северо-восточнее столицы страны, он построен в середине прошлого века вместе с Суэцким каналом, у его северного входа. Наряду с Александрией, Порт-Саид – своего рода морские ворота Египта. В Национальном музее в Порт-Саиде представлены образцы материальной культуры египтян с дофараоновых времен до наших дней. Подобный музей египетской цивилизации в Каире только создается.
Асуан славится своей гигантской плотиной, построенной в 
60-е годы XX в. при содействии СССР. Плотина эта действительно стала одной из достопримечательностей города. Асуан, расположенный на Ниле примерно в тысяче километров южнее Каира, на протяжении многих веков был торговым центром на караванном пути. Сюда везли торговую кость и другие товары из Центральной Африки. В окрестностях Асуана добывался знаменитый розовый гранит.
Эдфу – городок, расположенный на восточном берегу Нила южнее Луксора, известен своим великолепным храмом, посвященному богу Хору (в др. транслитерации – Гору) – божеству, изображавшемуся в виде сокола.
Александрия. Здесь стоит посмотреть Александрийский порт, мечеть Эль Морис Абу эль Аббас, королевский парк Монтаза, Александрийский столп, катакомбы.
Визначні пам’ятки Єгипту
Подорож до Єгипту – це подорож в саму старовину. Пам’ятникам, які зустрічають туриста в цій дивовижній країні, декілька тисячоліть. П’ять тисяч років, наприклад, стоять на Землі величні піраміди. З них і починається знайомство більшості туристів з визначними пам’ятками країни. Це знайомство починається задовго до самої подорожі – про символ Єгипту ми дізнаємося, як правило, ще в дитинстві. І одного разу мрію побачити піраміди вдається реалізувати …
Піраміди – це візитна картка країни. Мільйони туристів щороку їдуть саме для того, щоб побачити це диво світу. Дістатися до великих пірамід дуже просто – вони знаходяться в Гізі(околиця Каїра, столиці сучасного Єгипту). Як правило, з будь-якого готелю організовуються екскурсії до пірамід, в тому числі і досить екзотичного плану – хочете, на джипах, хочете, на верблюдах … Адже піраміди застигли серед цієї пустелі: коштує трохи від’їхати від вузької родючій смуги уздовж Нілу, як починається пустеля.
Вже видали три великих піраміди привертають увагу, а поблизу – захоплює дух. Можна з благоговінням доторкнутися до древніх плитах, з яких складені піраміди, і навіть самому зійти на вершину. Особливо вражаюче виглядають три великих піраміди на тлі західного або світанкового неба. Щодня вечорами біля пірамід влаштовується феєричне лазерне шоу.
Багато туристів вважають, що піраміди всього три. Насправді їх набагато більше, але піраміди Хеопса, Хефрена і Мікеріна виділяються своїми розмірами. Інші піраміди – мошки в порівнянні з цими велетнями, однак теж гідні того, щоб їх оглянути.
Ну і, відвідавши Гізу, абсолютно неможливо не сфотографуватися поряд із Сфінксом!
Крім трьох великих пірамід, виділяється серед численних гробниць цікава ступінчаста піраміда Джосера в Саккарі (теж недалеко від Каїра). Це найперша піраміда, побудована в Єгипті. Вона стародавнє трьох великих пірамід і, за переказами, побудована знаменитим зодчим Імхотепом. Сам Джосер належав до однієї з перших династій країни – до III династії. Піраміда Джосера складається з шести ступенів. Це перше монументальна споруда стародавнього Єгипту.
Три великих піраміди, ступінчаста піраміда Джосера і Сфінкс зазвичай стоять головним пунктом в екскурсійній програмі. Проте Єгипет з його дивовижною історією володіє і іншими великими пам’ятками культури.
Обов’язково треба побувати в Луксорі – місті фараонів, розташованому на місці стародавніх Фів. Зовсім неможливо перерахувати всі визначні пам’ятки Луксора: це музеї і храми, Священне озеро і колоси Мемнона, Долина фараонів і Долина цариць, а також гробниці вельмож, жерців і великих фараонів, серед яких – і знаменита гробниця хлопчика-царя Тутанхамона, де були знайдені дивовижні скарби , перенесені нині в Єгипетський музей в Каїрі.
У Луксор треба їхати окремим туром. Втім, якщо коротко, то можна охарактеризувати Луксор так: місто, в якому розкриває ворота минуле.
Якщо на місці Фів виник Луксор, то від іншого великого міста Стародавнього Єгипту – Мемфіса – майже нічого не залишилося. Тим не менше, туристи із задоволенням бродять по місцях, де стояли палаци та храми.
Втім, Мемфіс залишив після себе два великих пам’ятника: статую Рамзеса II в двадцять метрів заввишки і невеликого сфінкса, який набагато менше велетня з Гізи – але зате й давня.
Неможливо не відвідати Едфу з прекрасними храмом Гору.
Величні руїни чекають туристів в Ком-Омбо. Тут колись розташовувалися прекрасні канали і басейни, у яких, тим не менше, ніхто б не ризикнув купатися – тут тримали священних крокодилів.
До речі, в Луксор, Едфу, Ком-Омбо можна відправитися, замовивши круїз по Нілу. Круїз по великому Хапі (так називали цю могутню річку древні єгиптяни) продемонструє вам всю країну: адже в давнину (та й зараз) практично все населення Єгипту зосереджувалась вздовж вузької смуги родючої нільської землі.
Подорож по Нілу познайомить вас і з пам’яткою сучасної епохи: великої Асуанської греблею і водосховищем Насера, яке вважається одним із величезними штучних озер на планеті.
У Асуані можна відвідати місця, пов’язані з трьох епох єгипетського історії: фараонової, християнської та мусульманської. Це руїни святилища богині Сатіс і храм Хнум на острові Елефантині, руїни стародавнього коптського монастиря Св. Симеона і Мавзолей Ага-Хана. Обов’язково побувайте і в гранітних каменоломнях, звідки починався шлях кам’яних плит для будівництва храмів, палаців, гробниць і пірамід.
Відношення до будівництва величезної Асуанської дамби, яку іноді називають пірамідою ХХ століття, у світі було неоднозначно. Особливо обурювалися археологи, які побоювалися затоплення давніх пам’яток культури.
Тим не менше, самі значні пам’ятники минулого були врятовані. Через споруди дамби були розпиляні і перенесені на більш високе місце знамениті храми Абу-Симбела в Нубії.
Подорож в Нубію – одне з незабутніх туристичних вражень. Від першого Нільського порога починається Нубія – старовинна область по сусідству з Давнім Єгиптом (тепер входить у територію країни). З Нубіей воювали, з Нубії гнали на північ чорношкірих рабів.
Зараз Нубія приваблює туристів в містечко Абу-Сімбел на самому кордоні з Суданом. У цьому місті розташований великий храм Рамзеса II з чудовими барельєфами і величезними статуями в 20 метрів.Всі вони зображають самого фараона. Безліч невеликих статуй оточують ці статуї: у Рамзеса було понад сотні синів, а членів сім’ї і того більше, от їх і відобразили майстра в статуях-сателітах.
Храм Рамзеса був споруджений на честь перемоги над хетами. Ще один храм вирубаний у скелі неподалік – це невеликий, витончений храм богині Хатхор. В образі цієї богині була відображена цариця Нефертарі.
Цей храмовий комплекс знаменитий унікальним світловим явищем, яке відбувається двічі на рік: 22 лютого і 22 жовтня. У ці дні сонячний промінь прямо проходить по 65-метровому коридору, на шість хвилин затримується на статуях Амона і Ра, а потім дванадцять хвилин висвітлює статую Рамзеса.
Говорячи про визначні пам’ятки Єгипту, не можна не згадати про двох великих містах країни – Каїрі і Олександрії. Вони знаходяться поруч один з одним, в дельті Нілу.
Олександрія, названа на честь Олександра Македонського, являє собою місто, де поряд з більш пізніми, арабськими будівлями, збереглося чимало від античної епохи. Тут витає не стільки східний, скільки середземноморсько-античний колорит. Величезна кількість пам’ятників греко-римського періоду, з якими познайомляться туристи, важко перелічити.
Колись Олександрія була найбільшим містом еллінського світу. Містом вчених, філософів, мудреців … На жаль, знаменита Олександрійська бібліотека згоріла, а великий Фаросській маяк був зруйнований землетрусом найсильнішим. На його місці стоїть побудована султаном Ашрафомфортецю Кайт-Бей.
Є в Олександрії та пам’ятники ісламського періоду – наприклад, велична мечеть Абу ель-Аббаса,шедевр архітектури і декору.
Якщо в Олександрії ще відчувається атмосфера що впала Еллади, то Каїр – істинно арабська, галасливий і барвистий місто з східними базарами, лавочками та кривими вуличками. Самий галасливий і найбільший базар на всьому Сході перебуває саме в Каїрі. Це великий Хан-ель-Халілі – п’ять квадратних кілометрів східних ремесел і екзотики!
Як тільки не називають цей величезний місто, найбільший на всьому континенті! І Брамою Сходу, і Містом Тисячі мінаретів … Колись на його території стояли стародавній Геліполіс, потім Вавілон Єгипетський, в середньовіччі – місто Фостат … За легендою, у цих місцях відбулася битва між великими богами – Гором і Сетом. Ця легенда – одна з основоположних у давньоєгипетській міфології.
Зараз Каїр, звичайно, не поклоняється старим богам. Це типовий мусульманське місто з прекрасними ажурними мінаретами мечеті Мохаммеда Алі, мечеті Султана Калауна, великої Цитаделлю Саладіна, стародавнім акведуків, університетом Аль-Азар, який є найстарішим університетом арабського світу.
Зрозуміло, відвідавши Каїр, побувайте і вЄгипетському музеї, де зібрано десятки тисяч унікальних матеріалів з історії цієї країни. Десять залів присвячені знахідкам в гробниці Тутанхамона – ці скарби займають площу цілого футбольного поля!
Якщо вам до душі військова історія, вирушайте в Ель-Аламейн. Це трохи на захід Олександрії, там в 1942 році зіткнулися війська генерала Монтгомері і фельдмаршала Роммеля, якого називали «лисом пустелі». Ця битва стала вирішальною в Африканської кампанії другої світової. У Ель-Аламейн поховані солдати обох армій і розташований великий військовий музей, куди стікаються аматори військової історії новітнього часу.
Багатьох туристів приваблює подорож по оазисів. Більша частина Єгипту – пустеля. Як вже говорилося, лише вузька смужка родючої землі тягнеться вздовж течії Нілу. Але й у пустелі є місце життя – в оазисах, які самі по собі є визначними пам’ятками країни. Дістатися туди можна на автобусах, джипах, верблюдах.
Це оазиси Бахарія, де навколо селища Бавіті прямо з-під землі б’ють сотні гарячих джерел, Ціва, Марса Матрух, Ваді Натрун, Фарафра та інші.
У оазисі Харга можна побачити пам’ятники епохи фараонів: Некрополь Ель-Багават, руїни храму Каср Ель-Гуетта, який був присвячений Амону і Муту, храм Ібіса. У Ціви – фортеця Шалі, руїни храму Амона, інші визначні пам’ятки епохи фараонів і римської епохи. До останніх, наприклад відноситься артезіанський джерело «Лазні Афродіти». Кажуть, в 15 кілометрах від Шіші був похований сам Олександр Македонський.
Але найзнаменитіший з оазисів, мабуть, оазис Бахарія, або Долина Мумій. У некрополі на території оазису були знайдені дивно збереглися мумії, яким 1800 років, а також статуетки, саркофаг і золотий амулет, на якому зображений бог Хор.Тут буде створений найбільший на планеті музей мумій.
Подорожуючи між оазисами, ви побачите «місячні пейзажі», бархани, збагнемо красу Білої і Чорної пустель, побачите Британський форт і багато інших вражаючі пам’ятки, заїдете до Лівії помилуватися на таємничі замки і міста берберів.
Окремо слід сказати про визначні пам’ятки Синайського півострова. По-перше, не пропустіть можливість побачити Суецький канал – величне творіння рук людини, з’єднало Середземне і Червоне моря і що дало кораблям прямий шлях між берегів Азії та Африки.
На березі Суеца стоїть в Порт-Саїд. Цей місто розташоване двомастами кілометрами північніше Олександрії. Він був побудований разом з Суецьким каналом. Прямо на набережній каналу розташований знаменитий Національний музей, де можна переконатися в тому, що історія Єгипту ще давньої, ніж здається – тут виставлені пам’ятники культури дофараонових часів!
Трикутник Синая омивається Суецьким каналом і затокою Акаба, клином врізаючись у води Червоного моря.Пишність скель різнобарвного каньйону, що переливаються всіма відтінками веселки, змусить вас затамувати подих. За направленням до курорту Шарм-ель-Шейху розташовані гарячі джерела – «ванни Мойсея» або «фараонові купальні».
Синай насамперед відомий біблійною історією. Гора Мойсея, гора Синай, або Габалі-Муса – ось куди стікаються десятки тисяч туристів. Тут, згідно з Біблією, Бог вручив Мойсеєві скрижалі з десятьма заповідями. У підніжжя гори Синай розташований монастир Св. Катерини, де росте кущ «Неопалима купина». У його полум’я Господь з’явився вперше Мойсеєві.
Монастир Св. Катерини – діючий. Тут завжди багато паломників. В золотих скриньки зберігаються священні реліквії – рука і голова святої Катерини.Монастир багатий старовинними манускриптами (друга в світі за величиною бібліотека релігійної літератури після Ватикану) і володіє двома тисячами стародавніх ікон.
На вершину можна зійти двома стежками: короткій і крутий, або пологої і довгою. Чи не правда, символічно?
Поблизу вершини гори розташована каплиця монастиря Св. Катерини. Тут стежки з’єднуються, і починається сходи, вирубані в скелі.У ній 3400 ступенів. Піднявшись на гору, туристи з усіх країн зустрічають тут світанок.
Самий екзотичний вид підйому – на верблюді.Правда, не кожен ризикне …
Всі визначні пам’ятки Єгипту неможливо оглянути навіть за двотижневий тур. Багато туристів повертаються сюди рік за роком, докладно досліджуючи те Луксор, то Синай, то оазиси, і раз за разом відкривають для себе щось нове.
Єгипет — держава на північному сході Африки та Синайському півострові в Азії (близько 6% території). Єгипту належать також кілька невеликих островів у Суецькій затоці та Червоному морі. На півночі країна омивається Середземним морем, на сході — Червоним морем. На заході межує з Лівією, на півдні — з Суданом, на північному сході — з Ізраїлем.
Загальна географія країни
Єгипет розташований на північному сході Африки і частково Азії (Синайський півострів). Більшу частину території Єгипту займають плато з висотами 300—1000 м (плато Лівійської, Аравійської і Нубійської пустель), які поступово підвищуються на сході до 2200 м і обриваються до Червоного моря і Суецької затоки. Невисокі гори трохи більше 2000 м над рівнем моря, де знаходиться найвища точка країни гора Катерін (2642 м), розташовані на півдні Синайського півострова. У північній частині Лівійської пустелі розвинені великі безстічні западини еолового походження — Каттара (-133 м), Ель-Фаюм (-43 м) і Сіва (-17 м).
Єгипет межує з Лівією на заході, Суданом на півдні, і в секторі Газа з Палестиною та і Ізраїлем на сході. Важливу роль Єгипту в геополітиці пов’язують з його стратегічним положенням: трансконтинентальний нації, оскільки вони володіють «політико-економічним мостом» (Суецький перешийок) між країнами Африки та Азії, які, у свою чергу, проходиться по судноплавним водним шляхам (Суецький канал), що сполучає Середземне море з Індійським океаном через Червоне море.
Поряд з долиною Нілу, більшість краєвиду Єгипту це є пустелею. Вітри можуть створювати піщані дюни, висотою більше 30 м. Єгипет включає в себе частину пустелі Сахари і Лівійської пустелі. Ці пустелі стали називати «Червона земля», ще за часів стародавнього Єгипту і вони захищали Королівства фараонів від західної кочівної загрози.
Клімат Єгипту
Клімат Єгипту: на півночі — субтропічний, на іншій території — тропічний. Але на більшій частині Єгипту клімат тропічний континентальний пустельний з різкими добовими коливаннями температури. У пустелях денні температури можуть досягати 50 °С, а вночі опуститися до 10 °С — 0 °С.
Найбільш вологий та багатий дощами зимовий період — з жовтня по березень.
Середня температура влітку коливається від 27-32 °С влітку і до 43 °С на узбережжі Червоного моря, в цю ж пору року. Середня температура в зимовий період коливається від 13 до 21 °С, а в поодиноких гірських районах (здебільшого Сінаю) опускається до нульової відмітки. Стійкий вітер з північного заходу допомагає утримувати помірну температуру поблизу узбережжя Середземного моря. Хамасін — вітер, який дме з півдня (пустелі Сахари) і спричиняє на весні піщані й пилові буревії по всій території Єгипту, а іноді і підвищує температуру в пустельних районах до більш ніж 38 °С, крім того, на територію Єгипту, щороку, вторгаються циклонні вітри Сірокко і Самум.
Туризм та відпочинок
Єгипет став важливим місцем для народів Близького Сходу, Африки та Європи ще з найдавніших часів. Починаючи з початку 19-го століття (з вторгнення Наполеона в Єгипет) — інтерес до єгиптології збільшився і це захоплення заклало основу для сучасної індустрії туризму в країні. Туризм як і раніше, є важливою опорою єгипетської економіки і отримав широку підтримку з боку уряду. Туризм є основним джерелом надходження іноземної валюти в Арабську Республіку Єгипет, так в 2007 році 9990000 мандрівників побувало в країні. Єгипетський уряд планує залучити до Єгипту 14 мільйонів туристів у 2011 році.
Туристична індустрія розвивається в країні семимильними кроками, так приміром, за весь 2000 рік налічувалося 5 506 179 іноземних туристів, а з них 3 800 000 з Європи, і сума надходжень до казни країни складала в середньому понад 4,3$ мільярда. З кожним роком туристів прибуває більше. Уряд країни спонукає своїх громадян до розвитку саме цієї сфери економіки (особливо на місцевому рівні серед середнього класу єгипетського суспільства). В свою чергу уряд розвиває інфраструктуру в країні, саме навколо прибуткових туристичних та історичних зон, будуючи сучасні автомагістралі, комфортабельні та швидкі поїзди та вдосконалюючи свою залізницю й морський транспорт. В країні функціонують уже 9 сучасних аєропорта незлічена кількість готелів та якісне обслуговування в відпочинкових зонах — запорука успіху Єгипту в туристичній галузі. Найпопулярніші курорти Єгипту — Хургада і Шарм-ель-Шейх
Демографія
Населення Єгипту, чисельність якого за оцінкою на лютий 2006 склала 81,714 млн. людей, зосереджено головним чином в долині Нілу, в його дельті і вздовж Суецького каналу. Лише незначна його частина проживає в оазисах західної пустелі, невеликих шахтарських містечках східної пустелі і по берегах деяких бухт в Середземномор’ї та курортних містечках узбережжя Червоного моря. Найбільш щільно заселена дельта Нілу та пониззя цієї річки, але частина населення до цих пір ще веде кочовий спосіб життя. В останні десятиліття відбувається відтік сільського населення в міста.
Столиця — Каїр (Cairo). Населення столиці з передмістями (станом на початок 2002 року) становить понад 16 млн. жителів. Великі міста: Александрія, Порт-Саїд, Луксор, Ель-Фаюм, Асуан.
З середини 1960-х років в країні здійснюється державна програма з обмеження народжуваності. В результаті якої, з початку 1960-х до 2003 року народжуваність в країні скоротилася з 46 до 24,36 новонароджених на 1000 чоловік населення, а завдяки поліпшенню медичного обслуговування знизилася і смертність в країні — з 20 до 5,35 смертей на 1000 чоловік. До 2003 року середньорічні темпи природного приросту населення склали близько 1,88%, також суттєвим додатком до цих цифр стає міграція населення з ближніх країн до Єгипту, хоча вона таки ще й погашається єміграцією самих єгиптян до багатших країн Європи. Приблизно 35% жителів країни молодше 15 років, шлюби традиційно заключаються в ранньому віці. Із зростанням вартості життя і більш активною участю жінок в трудовій діяльності середній вік вступаючи до шлюбу, особливо в містах, збільшився. Очікувана тривалість життя в Єгипті складає 70,41 року (67,94 у чоловіків і 73 у жінок).
Етнічний склад Єгипту
Переважна більшість населення Єгипту складається з етнічних єгиптян — 94% населення або 74,1 мільйона осіб.
До етнічних меншини в Єгипті відносяться бедуїни арабських племен Синайського півострова та Східної пустелі; бербери, що мешкають в оазисі Сива; нубійці різних племвнних груп, які живуть уздовж Нілу в південній частині Єгипту. Існують також незначні меншини Беджай (Beja) і Дум (Dom).
За колоніальні часи (більш як два тисячоліття), в Єгипет прибуло багато різних етнічних громад: греки, італійці, сирійці, євреї, вірмени, цигани, кавказці, нубійці, араби… — більшість з них асимілювалися, але поодинокі громади продовжували вести, притаманний їм стиль життя, й деяким з них вдалося зберегтися й теперішні часи (правда в меншій кількості). Були ще часи розгулу ісламського націоналізму, коли після політичних подій в 1950-х роках, більшість представників етнічних груп були змушені залишити країну.
Мови в країні
Офіційна мова Стандартна арабська мова (літературна)
Мова в побуті Єгипетська арабська мова (68%)
Мови меншин Саіді Арабік (29%), Бедуін Арабік (1.6%), Суданіс Арабік (0.6%), Домарі (0.3%), Нубіін (0.3%), Бедаві (0.1%), інших меншин.
Мови іммігрантів Грецька, Вірменська, Італійська
Головні іноземні мови Англійська, Французька і Німецька
Офіційна мова Єгипту стандартна арабська мова і використовується в більшості друкованих засобах масової інформації. Взагалі, арабська мова прийшла в Єгипет у сьомому столітті, а після того як вона за числені століття асимілювала та розчинила в собі всі попередні мови спілкування єгиптян, вона сформувала на цій території свій певний тип — єгипетську арабську мову, яка стала сучасною розмовною мовою єгиптян. З безлічі сортів арабської мови, єгипетська арабська мова є найбільш широко вживаною в усьому Близькому Сході і Півночі Африки, ймовірно, це пов’язано з впливом єгипетського кіно у всьому арабо-мовному світі.
Корінна мова єгипетського народу майже не поширена в теперішньому єгипетському суспільстві. Єгипетська мова (також відомий як копто-єгипетська мова) складаються з прадавньої єгипетської і коптської мов і утворює окрему гілку в сім’ї афро-азіатської мовної групи. Єгипетський мова є однією з перших письмових мов і відома нам з ієрогліфічних написів, які збереглися на історичних пам’ятниках і листках папірусу. Коптська мова, єдиний існуючий, на сьогоднішний час, нащадок єгипетської мови, й збереглася завдяки літургійному використанню коптською православною церквою. Досліджується ще й Коіне (Koin?) діалект грецької мови, який був важливим у часи елліністичної Олександрії і широко використовувався в філософії та науці цієї культури, а також найпотужніше спричинився до формації єгипетської арабської мови.
Існують також близько 42000 носіїв сучасної грецької мови в Олександрії, а також приблизно така ж кількість носіїв вірменської мови, що мешкать в основному в Каїрі, а також є близько 7500 египтян розмовляють на італійській мові, які живуть між Олександрією і Каїром. Англійська, французька і німецька мови також широко поширені, як іноземні мови, та використовуються в бізнесі й верхнім прошарком єгипетського суспільства.
Релігії Єгипту
Релігія відіграє центральну роль в житті більшості єгиптян, Азан (ісламський заклик до молитви), який можна почути п’ять разів на день, регулюює темп життя єгипетського суспільства, як в містах, так й на фермі бідного феллаха. Майже все підчиняється цьому неофіційному розкладу мусульманина — все, від бізнесу до засобів масової інформації та сфери розваг. А місто Каїр славиться своїми численними мечетями та мінаретами і по праву називають «містом 1000 мінаретів»[20], та й численні церковні вежі покращують міський пейзаж. Єгипет є переважно мусульманською країною з державна релігіядержавною релігією — іслам. Близбко 90% з них визнають себе, як мусульмани Християни, вважаються в Єгипті найбільшою релігійною меншістю, які складають більше 10% від всього населення
Чаевые: от вас будут ожидать носильщики, таксисты, швейцары и многие другие. Носите с собой несколько банкнот в 50 пиастров и 1 фунт – небольшой суммы вполне достаточно. В ресторане принято оставлять около 10% (помимо налогов и процента за обслуживания, включенных в счет).
Валюта: национальная валюта Египта – египетский фунт. Разменной монетой является пиастр (РТ). Один египетский фунт равен 100 пиастрам. Бумажные пиастры бывают номиналом 25 и 50, монетки 5, 10, 25. Бумажные паунды 1, 5, 10, 20, 50 и 100. Кредитные карточки принимают в большинстве крупных гостиниц, но они не всегда принимаются в магазинах. По кредитным карточкам типа Euro/Master Card и Visa многие банки выплачивают также наличные деньги. Не выбрасывайте справки об обмене валюты на египетские фунты – они нужны при оплате счетов в отеле.
Обмен валюты: иностранную валюту можно поменять в банках, ресторанах, отелях. Во всех банках примерно одинаковый обменный курс, более выгодный чем в обменных пунктах гранд-отелей. Банки открыты с понедельника по четверг с 8:30 до 13.30, по воскресеньям с 10.00 до 12.00. В оживленных туристических местах некоторые банки открыты до 22.00. При выезде из страны можно вновь поменять оставшиеся фунты на доллары, поэтому квитанцию об обмене денег рекомендуется сохранять.
Таможенные правила: разрешено ввозить в страну 250 гр. табака или 50 сигар, 1 литр спиртных напитков и личные вещи. Разрешается беспошлинно приобретать спиртные напитки в магазинах беспошлинной торговли в течение суток в Хургаде (в паспорте ставится штамп) и в течение месяца в Каире. Туристам, путешествующим с дорогой видео-, фотоаппаратурой, могут предложить указать ее в таможенной декларации, с тем, чтобы они захватили ее с собой, когда будут выезжать из страны. Запрещены к вывозу кораллы и предметы, представляющие историческую ценность, местную валюту.
Достопримечательности:
Каир. Здесь перед вашим взором предстанут ажурные минареты мечети Мухаммеда Али и мечети султана Калауна. В Египетском музее вас встретит национальная коллекция в десять раз богаче и полнее, чем в Британском музее. Незабываемые экскурсии вы сможете совершить на папирусную и ювелирную фабрики, а также в Музей парфюмерии. Вы увидите гигантский акведук от Нила к Цитадели, башню Бейт Аль Сеннар и здание старейшего арабского университета “Аль-Азхар”. Ну и, несомненно, вы посетите базар ремесленников “Хан-эль-Халили” – самый большой базар на Ближнем Востоке, мало изменившийся с XIV века, где вы с головой погрузитесь в восточную экзотику с ее невообразимой кутерьмой и разнообразием.
Гиза. “Визитная карточка” Египта – пирамиды. Пирамид здесь около сотни – больших и маленьких, ступенчатых и с гладкими боками, дошедших до нас почти в неизменном виде и больше похожих на бесформенную груду камней. Расположены они вдоль левого, западного берега Нила небольшими группами, неподалеку от того места, где в эпоху Древнего царства находилась столица страны – Мемфис. Самые известные из пирамид – на окраине Каира, на кромке пустынного плато Гиза, нависшего над зеленой долиной Нила. Здесь, в Гизе, и стоят три великие пирамиды – Хеопса, Хефрена и Микерина. У подножия плато Гиза расположены погребальные храмы и Большой Сфинкс.
Луксор. С ним связаны имена самых знаменитых фараонов: Рамсеса, Тутанхамона, Сети I, Аменхотепа, Тутмоса и царицы Хатшепсут, оставивших здесь памятники монументальной архитектуры. Здесь находятся Луксорский храм и Карнакский храм, в Долине Царей и Долине Цариц – множество древних гробниц. Наибольший интерес вызывает расписанная от стен до потолка гробница Нефертари, жены фараона Рамсеса II.
Порт-Саид – город, по египетским меркам, совсем юный. Расположенный в 200 км северо-восточнее столицы страны, он построен в середине прошлого века вместе с Суэцким каналом, у его северного входа. Наряду с Александрией, Порт-Саид – своего рода морские ворота Египта. В Национальном музее в Порт-Саиде представлены образцы материальной культуры египтян с дофараоновых времен до наших дней. Подобный музей египетской цивилизации в Каире только создается.
Асуан славится своей гигантской плотиной, построенной в 60-е годы XX в. при содействии СССР. Плотина эта действительно стала одной из достопримечательностей города. Асуан, расположенный на Ниле примерно в тысяче километров южнее Каира, на протяжении многих веков был торговым центром на караванном пути. Сюда везли торговую кость и другие товары из Центральной Африки. В окрестностях Асуана добывался знаменитый розовый гранит.
Эдфу – городок, расположенный на восточном берегу Нила южнее Луксора, известен своим великолепным храмом, посвященному богу Хору (в др. транслитерации – Гору) – божеству, изображавшемуся в виде сокола.
Александрия. Здесь стоит посмотреть Александрийский порт, мечеть Эль Морис Абу эль Аббас, королевский парк Монтаза, Александрийский столп, катакомбы.
Визначні пам’ятки Єгипту
Подорож до Єгипту – це подорож в саму старовину. Пам’ятникам, які зустрічають туриста в цій дивовижній країні, декілька тисячоліть. П’ять тисяч років, наприклад, стоять на Землі величні піраміди. З них і починається знайомство більшості туристів з визначними пам’ятками країни. Це знайомство починається задовго до самої подорожі – про символ Єгипту ми дізнаємося, як правило, ще в дитинстві. І одного разу мрію побачити піраміди вдається реалізувати …
Піраміди – це візитна картка країни. Мільйони туристів щороку їдуть саме для того, щоб побачити це диво світу. Дістатися до великих пірамід дуже просто – вони знаходяться в Гізі(околиця Каїра, столиці сучасного Єгипту). Як правило, з будь-якого готелю організовуються екскурсії до пірамід, в тому числі і досить екзотичного плану – хочете, на джипах, хочете, на верблюдах … Адже піраміди застигли серед цієї пустелі: коштує трохи від’їхати від вузької родючій смуги уздовж Нілу, як починається пустеля.
Вже видали три великих піраміди привертають увагу, а поблизу – захоплює дух. Можна з благоговінням доторкнутися до древніх плитах, з яких складені піраміди, і навіть самому зійти на вершину. Особливо вражаюче виглядають три великих піраміди на тлі західного або світанкового неба. Щодня вечорами біля пірамід влаштовується феєричне лазерне шоу.
Багато туристів вважають, що піраміди всього три. Насправді їх набагато більше, але піраміди Хеопса, Хефрена і Мікеріна виділяються своїми розмірами. Інші піраміди – мошки в порівнянні з цими велетнями, однак теж гідні того, щоб їх оглянути.
Ну і, відвідавши Гізу, абсолютно неможливо не сфотографуватися поряд із Сфінксом!
Крім трьох великих пірамід, виділяється серед численних гробниць цікава ступінчаста піраміда Джосера в Саккарі (теж недалеко від Каїра). Це найперша піраміда, побудована в Єгипті. Вона стародавнє трьох великих пірамід і, за переказами, побудована знаменитим зодчим Імхотепом. Сам Джосер належав до однієї з перших династій країни – до III династії. Піраміда Джосера складається з шести ступенів. Це перше монументальна споруда стародавнього Єгипту.
Три великих піраміди, ступінчаста піраміда Джосера і Сфінкс зазвичай стоять головним пунктом в екскурсійній програмі. Проте Єгипет з його дивовижною історією володіє і іншими великими пам’ятками культури.
Обов’язково треба побувати в Луксорі – місті фараонів, розташованому на місці стародавніх Фів. Зовсім неможливо перерахувати всі визначні пам’ятки Луксора: це музеї і храми, Священне озеро і колоси Мемнона, Долина фараонів і Долина цариць, а також гробниці вельмож, жерців і великих фараонів, серед яких – і знаменита гробниця хлопчика-царя Тутанхамона, де були знайдені дивовижні скарби , перенесені нині в Єгипетський музей в Каїрі.
У Луксор треба їхати окремим туром. Втім, якщо коротко, то можна охарактеризувати Луксор так: місто, в якому розкриває ворота минуле.
Якщо на місці Фів виник Луксор, то від іншого великого міста Стародавнього Єгипту – Мемфіса – майже нічого не залишилося. Тим не менше, туристи із задоволенням бродять по місцях, де стояли палаци та храми.
Втім, Мемфіс залишив після себе два великих пам’ятника: статую Рамзеса II в двадцять метрів заввишки і невеликого сфінкса, який набагато менше велетня з Гізи – але зате й давня.
Неможливо не відвідати Едфу з прекрасними храмом Гору.
Величні руїни чекають туристів в Ком-Омбо. Тут колись розташовувалися прекрасні канали і басейни, у яких, тим не менше, ніхто б не ризикнув купатися – тут тримали священних крокодилів.
До речі, в Луксор, Едфу, Ком-Омбо можна відправитися, замовивши круїз по Нілу. Круїз по великому Хапі (так називали цю могутню річку древні єгиптяни) продемонструє вам всю країну: адже в давнину (та й зараз) практично все населення Єгипту зосереджувалась вздовж вузької смуги родючої нільської землі.
Подорож по Нілу познайомить вас і з пам’яткою сучасної епохи: великої Асуанської греблею і водосховищем Насера, яке вважається одним із величезними штучних озер на планеті.
У Асуані можна відвідати місця, пов’язані з трьох епох єгипетського історії: фараонової, християнської та мусульманської. Це руїни святилища богині Сатіс і храм Хнум на острові Елефантині, руїни стародавнього коптського монастиря Св. Симеона і Мавзолей Ага-Хана. Обов’язково побувайте і в гранітних каменоломнях, звідки починався шлях кам’яних плит для будівництва храмів, палаців, гробниць і пірамід.
Відношення до будівництва величезної Асуанської дамби, яку іноді називають пірамідою ХХ століття, у світі було неоднозначно. Особливо обурювалися археологи, які побоювалися затоплення давніх пам’яток культури.
Тим не менше, самі значні пам’ятники минулого були врятовані. Через споруди дамби були розпиляні і перенесені на більш високе місце знамениті храми Абу-Симбела в Нубії.
Подорож в Нубію – одне з незабутніх туристичних вражень. Від першого Нільського порога починається Нубія – старовинна область по сусідству з Давнім Єгиптом (тепер входить у територію країни). З Нубіей воювали, з Нубії гнали на північ чорношкірих рабів.
Зараз Нубія приваблює туристів в містечко Абу-Сімбел на самому кордоні з Суданом. У цьому місті розташований великий храм Рамзеса II з чудовими барельєфами і величезними статуями в 20 метрів.Всі вони зображають самого фараона. Безліч невеликих статуй оточують ці статуї: у Рамзеса було понад сотні синів, а членів сім’ї і того більше, от їх і відобразили майстра в статуях-сателітах.
Храм Рамзеса був споруджений на честь перемоги над хетами. Ще один храм вирубаний у скелі неподалік – це невеликий, витончений храм богині Хатхор. В образі цієї богині була відображена цариця Нефертарі.
Цей храмовий комплекс знаменитий унікальним світловим явищем, яке відбувається двічі на рік: 22 лютого і 22 жовтня. У ці дні сонячний промінь прямо проходить по 65-метровому коридору, на шість хвилин затримується на статуях Амона і Ра, а потім дванадцять хвилин висвітлює статую Рамзеса.
Говорячи про визначні пам’ятки Єгипту, не можна не згадати про двох великих містах країни – Каїрі і Олександрії. Вони знаходяться поруч один з одним, в дельті Нілу.
Олександрія, названа на честь Олександра Македонського, являє собою місто, де поряд з більш пізніми, арабськими будівлями, збереглося чимало від античної епохи. Тут витає не стільки східний, скільки середземноморсько-античний колорит. Величезна кількість пам’ятників греко-римського періоду, з якими познайомляться туристи, важко перелічити.
Колись Олександрія була найбільшим містом еллінського світу. Містом вчених, філософів, мудреців … На жаль, знаменита Олександрійська бібліотека згоріла, а великий Фаросській маяк був зруйнований землетрусом найсильнішим. На його місці стоїть побудована султаном Ашрафомфортецю Кайт-Бей.
Є в Олександрії та пам’ятники ісламського періоду – наприклад, велична мечеть Абу ель-Аббаса,шедевр архітектури і декору.
Якщо в Олександрії ще відчувається атмосфера що впала Еллади, то Каїр – істинно арабська, галасливий і барвистий місто з східними базарами, лавочками та кривими вуличками. Самий галасливий і найбільший базар на всьому Сході перебуває саме в Каїрі. Це великий Хан-ель-Халілі – п’ять квадратних кілометрів східних ремесел і екзотики!
Як тільки не називають цей величезний місто, найбільший на всьому континенті! І Брамою Сходу, і Містом Тисячі мінаретів … Колись на його території стояли стародавній Геліполіс, потім Вавілон Єгипетський, в середньовіччі – місто Фостат … За легендою, у цих місцях відбулася битва між великими богами – Гором і Сетом. Ця легенда – одна з основоположних у давньоєгипетській міфології.
Зараз Каїр, звичайно, не поклоняється старим богам. Це типовий мусульманське місто з прекрасними ажурними мінаретами мечеті Мохаммеда Алі, мечеті Султана Калауна, великої Цитаделлю Саладіна, стародавнім акведуків, університетом Аль-Азар, який є найстарішим університетом арабського світу.
Зрозуміло, відвідавши Каїр, побувайте і вЄгипетському музеї, де зібрано десятки тисяч унікальних матеріалів з історії цієї країни. Десять залів присвячені знахідкам в гробниці Тутанхамона – ці скарби займають площу цілого футбольного поля!
Якщо вам до душі військова історія, вирушайте в Ель-Аламейн. Це трохи на захід Олександрії, там в 1942 році зіткнулися війська генерала Монтгомері і фельдмаршала Роммеля, якого називали «лисом пустелі». Ця битва стала вирішальною в Африканської кампанії другої світової. У Ель-Аламейн поховані солдати обох армій і розташований великий військовий музей, куди стікаються аматори військової історії новітнього часу.
Багатьох туристів приваблює подорож по оазисів. Більша частина Єгипту – пустеля. Як вже говорилося, лише вузька смужка родючої землі тягнеться вздовж течії Нілу. Але й у пустелі є місце життя – в оазисах, які самі по собі є визначними пам’ятками країни. Дістатися туди можна на автобусах, джипах, верблюдах.
Це оазиси Бахарія, де навколо селища Бавіті прямо з-під землі б’ють сотні гарячих джерел, Ціва, Марса Матрух, Ваді Натрун, Фарафра та інші.
У оазисі Харга можна побачити пам’ятники епохи фараонів: Некрополь Ель-Багават, руїни храму Каср Ель-Гуетта, який був присвячений Амону і Муту, храм Ібіса. У Ціви – фортеця Шалі, руїни храму Амона, інші визначні пам’ятки епохи фараонів і римської епохи. До останніх, наприклад відноситься артезіанський джерело «Лазні Афродіти». Кажуть, в 15 кілометрах від Шіші був похований сам Олександр Македонський.
Але найзнаменитіший з оазисів, мабуть, оазис Бахарія, або Долина Мумій. У некрополі на території оазису були знайдені дивно збереглися мумії, яким 1800 років, а також статуетки, саркофаг і золотий амулет, на якому зображений бог Хор.Тут буде створений найбільший на планеті музей мумій.
Подорожуючи між оазисами, ви побачите «місячні пейзажі», бархани, збагнемо красу Білої і Чорної пустель, побачите Британський форт і багато інших вражаючі пам’ятки, заїдете до Лівії помилуватися на таємничі замки і міста берберів.
Окремо слід сказати про визначні пам’ятки Синайського півострова. По-перше, не пропустіть можливість побачити Суецький канал – величне творіння рук людини, з’єднало Середземне і Червоне моря і що дало кораблям прямий шлях між берегів Азії та Африки.
На березі Суеца стоїть в Порт-Саїд. Цей місто розташоване двомастами кілометрами північніше Олександрії. Він був побудований разом з Суецьким каналом. Прямо на набережній каналу розташований знаменитий Національний музей, де можна переконатися в тому, що історія Єгипту ще давньої, ніж здається – тут виставлені пам’ятники культури дофараонових часів!
Трикутник Синая омивається Суецьким каналом і затокою Акаба, клином врізаючись у води Червоного моря.Пишність скель різнобарвного каньйону, що переливаються всіма відтінками веселки, змусить вас затамувати подих. За направленням до курорту Шарм-ель-Шейху розташовані гарячі джерела – «ванни Мойсея» або «фараонові купальні».
Синай насамперед відомий біблійною історією. Гора Мойсея, гора Синай, або Габалі-Муса – ось куди стікаються десятки тисяч туристів. Тут, згідно з Біблією, Бог вручив Мойсеєві скрижалі з десятьма заповідями. У підніжжя гори Синай розташований монастир Св. Катерини, де росте кущ «Неопалима купина». У його полум’я Господь з’явився вперше Мойсеєві.
Монастир Св. Катерини – діючий. Тут завжди багато паломників. В золотих скриньки зберігаються священні реліквії – рука і голова святої Катерини.Монастир багатий старовинними манускриптами (друга в світі за величиною бібліотека релігійної літератури після Ватикану) і володіє двома тисячами стародавніх ікон.
На вершину можна зійти двома стежками: короткій і крутий, або пологої і довгою. Чи не правда, символічно?
Поблизу вершини гори розташована каплиця монастиря Св. Катерини. Тут стежки з’єднуються, і починається сходи, вирубані в скелі.У ній 3400 ступенів. Піднявшись на гору, туристи з усіх країн зустрічають тут світанок.
Самий екзотичний вид підйому – на верблюді.Правда, не кожен ризикне …
Всі визначні пам’ятки Єгипту неможливо оглянути навіть за двотижневий тур. Багато туристів повертаються сюди рік за роком, докладно досліджуючи те Луксор, то Синай, то оазиси, і раз за разом відкривають для себе щось нове.
